Марихуана конопля Выборг

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Вот, значит, было дело, вышел я на притон по делам своим, гляжу - полно таких типов с закладками в карманах ходят. Мне крипота пришла в голову, что они, наверное, продавцы афганской конопли. Страшно было, да и все дела. Решил я попробовать что-то новенькое.

Подошел я к одному крутому брату и шепнул на ухо: "Мужик, даешь шишек!" Он на меня так с усмешкой посмотрел и сказал: "У меня только годные закладки. Хочешь?" Я сразу весь афигел от его предложения, но принял решение не высадиться на измену и рискнуть.

Так что он и привел меня в подворотню, где стояло несколько типов с крутыми видами. Я понял, что угодил на самое действительно место. Вскоре воняющая смесь запахов афганской конопли, пива и шашлыков наполнила воздух. Все готовились к тусовке.

За столиком сидели пару парней и что-то тянули в нос. Оказалось, это был кет - новый тренд среди любителей наркотиков. Я решил и себе попробовать и попросил одного брата, чтобы он мне кинул кета. Но парни отказались и сказали, что для меня это еще рано, лучше пробовать что-нибудь послабее.

Пришлось я смириться с этим и дальше искать свои шишки. Пройдя несколько столов туда-сюда, я наконец нашел продавца, который мне подошел. Братишка был весь в золоте, и волосы у него были возведены в такую высоту, что можно было подумать, что он из параллельной вселенной.

"Мужик, даешь марихуану!" - закричал я. Парень начал смеяться и сказал, что я выгляжу абшабашенным, но все же купит мне пару шишек. Был я как ни в чем не бывало и ждал, когда он вернется.

Не прошло и пяти минут, как он вытащил из кармана пакет с зеленой "кристаллической" массой. Я сразу понял, что это то, что мне нужно. Сунул я руку в карман и вытащил свое, желанное, долгожданное.

Продавец показал мне, как правильно набить сигарету и пожелал приятного кайфа. Я поблагодарил его и пошел искать место для отведения первого штурма.

Так я и нашел группу парней, сидевших за столиками и готовивших шашлыки. Что-то там пели, громко хохотали и просто наслаждались жизнью. Я решил к ним присоединиться и предложил поделиться своим сокровищем.

"Братва, кто хочет попробовать парочку шишек?" - спросил я. Парни кричали "Давай!" и я начал распределять свой цветной урожай. Все они зажгли свои сигареты и стали курить.

Через некоторое время я почувствовал, как марихуана начала действовать. Мир радужными красками заливался перед глазами, и я весь ощущал нежность и счастье. В голове начинались фантастические мысли, и я погружался в мир удивительных грез.

Туса продолжалась, и все мы вошли в состояние кайфа. Музыка звучала все громче и страстнее, а шашлыки казались настоящими шедеврами кулинарии. Мы ели, пили и наслаждались этими моментами.

В общем, братья и сестры, так я и провел свой абшабашенный вечер - среди друзей, музыки, шашлыков и запаха марихуаны. Это был поистине запоминающийся и незабываемый опыт. Я понял, что с марихуаной можно расслабиться, насладиться моментом и просто быть собой. Но не стоит забывать, что все должно быть в меру и не стоит попадать в кет, а давать закладки.

Так что вот, братва, такая у меня история. Надеюсь, вы тоже сможете попробовать крипоту и попасть в кайф, но всегда помните о мере и о своей безопасности. Будьте абшабашенными и наслаждайтесь жизнью во всей ее красоте!